Господи, как хорошо
Мне ощущать Тебя с собою рядом.
Мне хорошо молчать с Тобой
И слушать тишину,
Благоговея пред Тобой…
В Тебе покой,
В Тебе я обретаю мир.
Ты мой оазис в сухой пустыне…
Душа стремится в вышину,
Как птица, взмывает в небо, распростерши крылья,
Иль камнем вниз летит, отдавшись притяжению земли.
То, вновь, расправив крылья,
сопротивляясь воздушному потоку,
Порывам ветра,
Все выше-выше, дальше, глубже
Проникая
В Тебя, в Твои глубины, в Твои высоты,
К Твоим святыням, Боже…
Я насыщаюсь хлебом Жизни,
Хоть горек вкус его…
Я пью из чаши благодати
И обретаю мир и радость,
Я пью вино Твоей любви…
Оно живит меня…
Спасибо, Боже.
Твои слова мне раскрывают сердце,
Все вижу в нем: и горечь желчи,
И сладость счастья.
Твой Дух проник в мои глубины,
Твой Дух очистил все уголочки потайные
От паутин и пыли…
Твой Дух рассеял Своим светом
Туман греха, окутывавший разум
И холодящий чувства.
И милосердья Твоего лучи
Наполнили меня святой любовью,
Гармонией священной, так необходимой,
И чистотой. ТОБОЮ, то есть…
Господи, как хорошо
Мне ощущать Тебя с собою рядом.
Перед Тобою поклоняться
И каждый миг Тобою наполняться,
И свет Твой отражать,
Счастливей и прекрасней
Творить с Тобою вместе мир,
Дарить другим Твое тепло,
Твой Свет, Твое Добро,
Твою Любовь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
